Комікс #6. "Аквамен. Книга 1: Западина"

3.9/5

Якщо чесно, то після "Флеша" і "Ліги справедливості" не чекала від "Аквамена" нічого особливого. Але несподівано для самої себе не змогла стримати усмішки, коли перегорнула перші сторінки. Історія непретензійна, однак приємна. Середній рейтинг на Ґудрідзі 4.15, що заслужено більше, ніж перші томи тих же "Ліги справедливості" і "Флеша" із перезапуску "The New 52". Розгляну по пунктам і трішки порівняю з фільмом.

Історія

Сюжет простий, як дошка, і від цього він виграє. Аквамен — супергерой-невдаха, посміховисько для мас-медіа. Він син доглядача маяка та королеви Атлантиди, тієї самої могутньої цивілізації, яка пішла під воду і зачаїлася у глибинах океану. Дія відбувається уже після зіткнення з атлантійцями. Герой у кількох словах розповідає, що його намагалися вбити, була якась сутичка, після чого він із атлантійкою Мерою мирно оселилися на маяку.
Та ось спокій затоки порушив напад хижих зубастих створінь, що вийшли з глибокої ущелини у пошуках харчу — людського м'яса. Аквамен зі своєю подругою Мерою намагаються знайти їхнє гніздо та врятувати полонених людей.
Із самого початку автори задають жартівливий тон, кепкуючи з головних героїв. Що Аквамен, що Мера — кумедні чужинці серед звичайних людей.

— Аквамене, що ти тут робиш?
— Почув сирени з гавані.
— Тобі склянку води принести, чи ще чого?
— Ні.

Й надалі люди ставляться до них поблажливо: "Ми цінуємо ваші старання, але залиште справу професіоналам". Чого варта тільки сцена, коли Мера сама йде купувати собачий корм, а в результаті опиняється в поліцейській машині. Для Мери і прізвисько придумали — Акважінка. Зазвичай супергероїв народ боїться чи поважає, однак тут вони просто awkward, не на своєму місці, і завдяки цьому задається основна атмосфера.
У цілому, сюжет невибагливий, однак послідовний: проблеми з зубастиками дають Аквамену підказку щодо подій, які призвели до затоплення Атлантиди, і в майбутніх томах, вочевидь, герой буде слідувати за цією зачіпкою. На мою думку, загадка трагедії Атлантиди робить цей графічний роман вдвічі привабливішим, аніж він міг би бути без неї. Порівняно з нещодавнім фільмом, тут історія цікавіша, не така однобока.

Аквамен і Мера: Комікс VS Кіно

Аквамен за зовнішністю — наче той Аполлон. Золоте волосся, блакитні очі, мужня підтягнута статура, блискучий костюм і дещо хлопчачо-наївне обличчя. Зовсім не той свій пацан-рокер із фільму. За характером і харизмою кіношний  подобається мені більше, але в цьому коміксі він би не прижився. Якщо в фільмі Аквамен свій серед людей і має їхню повагу, то тут він ізгой, посміховисько.
Що ж до Мери, то в коміксі вона органічніша. І там, і там вона виконує другорядну роль, додає "сексу", утім коміксній Мері я вірю більше. Вона не така мері-сьюшна, потрапляє в незручні ситуації на суші і діє згідно зі своїми принципами. Крім того, в бойовому режимі вона крутіша — втілення розлюченої морської царівни. Кіношна ж Мера просто нудна, потрібна тільки для того, щоб головний герой мав мотивацію цікавитися Атлантидою.

Малюнок

Малюнок знаходиться на позначці "норм". Такий ви часто побачите в розважальному екшені діджитал-епохи. Є красиві кадри, хороша динаміка, вау-монстри. Утім чорно-білі варіанти сторінок якісніші. Колористика "нестильна", стандартна, окрім хіба сцен з зубастиками. І мене час від часу лякають вирази облич персонажів. Чого вони так стрьомно шкіряться? Ще й у Мери подекуди дуже дивні емоції...

Підсумовуючи, "Аквамен. Книга 1: Западина" — хороший старт для шьонен-серії. Історія необтяжлива, з гумором, підійде для тих, хто не шарить в DC-шному всевіті. Тут є дрібка флешбеків, які пояснять передісторію персонажів і світу "Аквамена", але інтрига буде залишена на потім.
Порівнюючи з "Флешем", з яким я теж вперше знайомилася з видання від "Рідної мови", то "Аквамен" зайшов мені набагато легше. Попри повніші й серйозніші підсюжети та гарніший малюнок у "Флеші" автори одразу кидають читача у вир різних подій, і ти вже не певен, про що саме ця історія. В "Аквамені" дається час на знайомство з персонажем, кілька зачіпок про його бекґраунд та послідовний ланцюжок подій, який приведе до наступної частини. "Флеш" — розпорошений, "Аквамен" — зосереджений на центральному конфлікті арки.
Не знаю, можливо, я розбалувана шьонен-манґою і не шарю в тому, як робляться американські комікси, але, на мою думку, графічний роман  (том з опублікованих у журналі розділів) має бути єдиним і не намагатися нам розповісти про все й одразу. Натомість краще використовувати підхід арки за аркою — поступово.
Сподіваюся, другий том витримає планку і не станеться того, що сталося з другим томом "Бетмена. Суд сов", де автори зробили поворот на 180 градусів від історії з першої частини і вирішили напхати його філерами-флешбеками, залучаючи інших художників з відчутно іншими стилями. Я не знаю, навіщо так робити і псувати естетику першого тому. Американська супергероїка дивна.