316. Річард Докінз "Ілюзія Бога"

4.4/5

Я не впевнена, але це, здається, всього лише друга книжка про атеїзм, перекладена українською. Інша — Мішель Онфре "Трактат атеології". З перших сторінок стає зрозуміло, що стиль Річарда Докінза досить категоричний, тому треба бути щонайменше агностиком, щоб його читати. І мати почуття гумору.



Річард Докінз — знаний британський еволюційний біолог і популяризатор науки, перш за все відомий за книгами "Егоїстичний ген", "Розширений фенотип" та "Сліпий годинникар". Він є критиком креаціонізму, тобто думки про те, що світ було створено вищою, надприродною силою. На його думку, теорію про Бога потрібно розглядати як будь-яку іншу теорію, послуговуючись реальними доказами, а не сліпою вірою та словесними вивертами, і тим паче не уникати міркувань на цю тему тільки тому, що "богословам видніше".

Зі свого спростування Бога Докінз доходить до висновку, що Бога найімовірніше не існує, а тому не варто витрачати свій час на містифікації, які крім того часто суперечать науковим фактам на кшталт віку Землі. Автор пояснює витоки легковірства людей в надприродні сили з еволюційної точки зору та закликає піддавати свої судження сумніву.

"Релігія — лише один із ярликів, які використовуються у ворожнечі між ми-групою та вони-групою і у взаємних помстах, не обов'язково гірший за інші аналогічні ярлики на кшталт кольору шкіри, мови чи улюбленої футбольної команди, але придатний для використання навіть тоді, коли інші ярлики не доступні".

Далі Докінз розвінчує користь від релігії, наприклад, те, що релігія визначає моральні цінності, дарує комфорт і зменшує тривожність, страх перед смертю тощо. Тут мені теж хочеться додати, що "релігія зменшує тривожність" — цілковита нісенітниця. Я виросла у християнській родині і певний період ревно молилася і все таке. Так от. Такої тривожності, як тоді, я більше ніколи не відчувала. Релігія зрощує в людині тільки страх, що б там не казали. А ті релігійні книжки... Якщо це взірець моральних цінностей, то варто про всяк випадок перевірити свій моральний компас. Докінз на цю тему наводить кілька досліджень на основі опитувань, які проводили, щоб визначити моральність певних дій з точки зору опитуваних. Не буду їх переповідати, але в підсумку виходить те саме, що і в Онфре: у випадку релігійного фактору мораль застосовується лише до "своєї" групи, щодо "чужої" групи її можна ігнорувати.



Однак найбільше в цій книзі мене, атеїстку, зацікавило зовсім інше. Це те, як релігійні догми впливають на закони та на освіту. Наприклад, заборона абортів аж до кримінальної відповідальності, пропагування нетерпимості до ЛГБТ, викладання в школах креаціонізму та так званої "християнської етики". І якщо ви думаєте, що України це аж ніяк не стосується, то подивіться хоча б на її сусідів. У Польщі один із найжорсткіших законів щодо абортів, а в 2016 році була спроба взагалі їх заборонити, навіть якщо життя жінки перебуває під загрозою. У Росії деякі моменти взагалі доходять до абсурду (рекомендую канали Smash і TrashSmash (російською) або забийте в пошук ютюб-канали релігійних осіб для цікавості). Я пригадую і в Україні кілька схожих випадків із забороною "пропаганди одностатевих стосунків, спрямованої на дітей" (Вілкул), підручники з традиційними сімейними цінностями для школярів, згідно з яким жінка — то така собі домашня рабиня. Спілкування зі священиками теж відкриває цікаві факти. Найбільше, що хвилювало батюшку, який приходив нам святити хату, — щоб ми не купували магічних книжок і не практикували якісь там ритуали. І взагалі: покора старшим, покора чоловіку, покора, покора, покора.

"Якщо узагальнювати (і це узагальнення стосується однаковою мірою як ісламу, так і християнства), то справді згубна річ — привчати дітей до думки, нібито віра сама собою становить чесноту. Віра — це зло саме через те, що вона не вимагає обґрунтування і не терпить жодних аргументів".

Виявляється, в США, здавалося б, вільній країні, великі проблеми із впливом релігійних сил на суспільство і законодавство. Прорелігійні політичні сили збирають електорат завдяки віруючим і просувають дискримінаційні закони чи на локальному рівні впливають на організацію державних і приватних установ. Священики влаштовують екскурсії для дітей по будинку з жахами, в яких дуже реалістично показуються покарання за смертні гріхи. Це навіть обіграли у другому сезоні "Юного Шелдона".

В "Ілюзії Бога" Докінз закликає не боятися, не соромитися бути атеїстом. Бо що більше ми будемо про себе заявляти, то менше абсурдистських рішень, які ґрунтуються на релігії, будуть прийматися в країні й окремими особами. То швидше атеїзм перестане бути чимось ненормальним, неприйнятним, загрозливим, "чужим". Атеїсти можуть бути щасливими без віри у якесь суперстворіння. Але не варто забувати, що перш ніж ти станеш щасливим атеїстом, доведеться здолати довгий шлях сумнівів від вихованої в релігії дитини до особи без релігійних стопорів. 

P.S. Окремо дякую цій книжці за детальне пояснення креаціонізму. Тепер я знаю, як це називається.