332. Тетяна Давиденко "Країна призначення"

5/5

Книжку "Країна призначення" Тетяни Давиденко підгледіла на каналі Люди Вишневий Цвіт і одразу зрозуміла, що це воно. Я надзвичайно скучила за трейвелогами, а тут ще й від імені ведмедя, та ще й в епістолярному жанрі!

Книжка складається, як ви здогадалися, з листів, які пише своїй хазяйці ведмідь Степан з тих країв, до яких він подорожує. Це і міста України, і закордонні міста. Він розповідає про краєвиди і готелі, історію та місцеві смаколики, музеї та архітектуру, не забуваючи цитувати Ірванця, Жадана, Ігоря-Антонича та інших поетів. Маю сказати, що це найкраща реклама поезії, яку я бачила в своєму житті, бо мене на гачок підчепили точно, хоч я і не великий поціновувач віршів )
Найбільше я в таких книжках люблю дізнаватися різноманітні факти, які можуть навіть не стосуватися конкретного місця. Так я, наприклад, нарешті дізналася, що смажені каштани на смак, як картопля. Також я дізналася, що щовівторка вхід до музею у Варшаві безкоштовний, що Кельнський собор весь час добудовують, щоб диявол не розпочав Апокаліпсис, і що у Донецьку є (або був у 2013 році) пам'ятник Артему із химерною рукою, схожою на коров'яче вим'я.

Події у книзі описують 2010 — 2018 роки. Утім політичного там майже немає, але часом трапляються натяки: "Миколаю, цього року в мене єдине бажання — забери нашого гаранта" (про Януковича) чи ось такий віршик:

Я вас у вашій мові не обмежую,

А сам спілкуюсь рідною — ВЕДМЕЖОЮ!

Книжка оформлена милими та кумедними кольоровими ілюстраціями Аліни Гаєвої, що лише додає історіям ведмедя шарму.
"Країну призначення" рекомендовано читати усім без винятку для хорошого настрою та пробудження жаги до пригод.


P.S. Нагадую, що за моїми відгуками можна також слідкувати на Телеграм-каналі: https://t.me/rosavaredingdiary