339. Наталія Матолінець "Академія Аматерасу"

Це передрук мого короткого відгуку з для рубрики "Що читала редакція Світу Фентезі" + додаткові ремарки. Розгорнутий огляд книжки тут (Академія Аматерасу — літературне аніме). 

Наталія Матолінець привнесла в сучасне українське фентезі нову концепцію: сюжетно не пов’язані романи про різних персонажів, які об’єднані спільним світом. У західному фендомі яскравим прикладом такого підходу є “Дискосвіт” Террі Пратчетта. Якщо ви вже читали “Гессі”, то не могли не запитатися, що ж то за Академія така. Новий роман “Академія Аматерасу” розповідає про мрієросту Рендалл Савітрі, яка прибуває до Академії богів на навчання. Там її призначають у групу з кардинально різних за характерами молодих богів — і починаються шалені студентські будні: з лекціями, практиками, іспитами та гулянками. Поціновувачі міфології насолодяться спробами вгадати, хто є хто, а інші ж можуть скористатися помічним словничком у кінці книжки.

Роман складається з кількох великих арок, які присвячені одногрупникам Рен. Вони об’єднані спільною сюжетною лінією, в кінці якої розкриється таємниця, в чому особливість, здавалося б, магічно непримітної головної героїні. Однак на початку книжки читач може зіткнутися з проблемою, яка також прослідковується у “Варті у Грі”, — із засиллям персонажів, котрі дуже легко плутаються в голові. Як відрізнити Закса від Зіґа? Потрібно прочитати щонайменше 50 сторінок, щоб розставити маркери розрізнення, але далі піде легше.

Загалом, книжка радше для розваги, аніж ні. Таке собі літературне аніме, де можна обрати собі улюбленця серед персонажів з різним кольором волосся, подивуватися їхнім бекґраундам, розкрити багатошаровість світу богів, спираючись на своє знання міфології, посміятися з кумедних діалогів, повболівати за романтичні інтереси головної героїні та дізнатися, яку роль вона зіграє у фінальній великій розв’язці.

Кілька додаткових ремарок. Це великий роман на 600 сторінок. Історія читається добре в межах однієї арки, але гірше в плані цілісного сюжету. Загальне враження — цілком задовільний розважальний янг-едалт без претензій на більше, текст підкупає дружністю, теплом і цим дивовижним шоколадом із горішками та гранатом.
На рівні смаковості сподобалося менше, ніж "Гессі". Не встигаю за всіма персонажами і шаленим пробігом крізь події.
Мій пейрінг для Рен — Закс. Тому що, за правилами шьоджьо, головна героїня обов'язково має зійтися з найбільш непривітним хлопцем. Під час читання заскетчила на роботі Закса Чомусь Усміхненого Нортона:

Не надто в'їхала в усю цю ситуацію Нікта-Зіґ-Амон. Ба більше, Нікта і Зіґ були найменш зрозумілими для мене персонажами за характером (словами, вчинками). Однієї миті здається, що я їх розумію, а потім знову what is happening here?

Улюблений другорядний персонаж — Медея. Бо вона класна, і все.
Улюблені флешбеки — про Аматерасу. За закладинку мені слугувала така листівка, і я весь час приміряла цей малюнок на Аму.

Улюблений антагоніст — Сансара Іґґдрасіль. Ох ці психопатичні персонажі!

Переможці рубрики WTF: уся ця ситуація із тіньовою академією та романом між Ніктою і Амоном.
Ілюстрація Ніколаса Ньєрда на ерзаці — бомбезна!

Однозначно чекаю на історію про Ґайю Нортон. У мене щодо неї хороше передчуття.
Улюблена цитата:

“Гаразд, коли ти не бажаєш розділити зі мною шлях палких коханців, то, може, хоча б розділиш шоколадку? Вона з горішками і гранатом: про мене, гранат — це смак розбитих надій”.