343. Павло Дерев'янко "Аркан вовків"
#цундокубінґо #цундокубінґо_2019
"Аркан вовків" став тим українським фентезі, яке вистрілило у 2019 році. Його вподобали навіть ті букблоґери, які фентезі не надто жалують. Я абсолютно ненавмисне дотягнула читання цього роману аж до 2020 року, мала його з самого Книжкового Арсеналу, де відбулися перші презентації. Але це дало можливість поспостерігати за реакцією української читацької аудиторії, яка сприйняла твір досить тепло.У рамках підбиття підсумків 2019 року для фентезійного фестивалю "Аль Мор" я спробувала поміркувати, чому так. Моє пояснення банальне, але, як мені здається, популярність "Аркану вовків" є цілком закономірним явищем.
Українське фентезі, як і інша українська сучасна література, стало інтенсивно розвиватися з часів Майдану. У 2018 році "Лазарус" Світлани Тараторіної став справжнім вибухом. "Українське фентезі може бути дорослим, захопливим і серйозним! — волало в головах приголомшених читачів. — А головне — якісно написаним". Тож усі майбутні проекти українського фентезі одразу вхопили підвищену рамку очікувань і більшу увагу. "Дім Химер" випустив одразу три книжки темного фентезі: "Аркан вовків", "Степовий бог" і "Знак Єви". Але саме перша з них охопила широкі маси.
Чому так? Люди хочуть бачити в жанрі щось "своє". Ми вже знаємо, що таке американське фентезі, що таке британське фентезі, що таке російське фентезі і що таке польське фентезі (не Сапковським єдиним, звісно, але його одного вистачає для репрезентативності). Однак що таке українське фентезі? Анотація "Аркану вовків" пообіцяла саме те, чого хотіла аудиторія, — фентезі, яке базується на альтернативній українській історії, на козацькому міфі та українській міфології. Ідеальна комбінація і без шароварщини.
Фентезі не обмежує себе жодними рамками, тим паче сучасне, але фентезі постало як жанр, який працює з фольклорним матеріалом, яке створює на цій базі щось нове, водночас впізнаване і незвичайне. Можна писати про драконів і вампірів, можна писати про магічні школи, однак аудиторія хоче перевірити, чи може українське фентезі запропонувати щось унікальне, щось, що буде мати наліпку "українське" і водночас йтиме у ногу з часом.
![]() |
Савка, Ярема, Гнат, Северин, Пилип |
З фабульної точки зору, "Аркан вовків" — це класична історія про перетворення хлопця на чоловіка. Судіть самі: є ініціація, є такі ж зелені брати по зброї, є низка спільних випробувань та внутрішня боротьба — і зрештою мудрішання. Інша річ, що розказано це небанально і з урахуванням альтернативної української історії. Тут хочеться особливо відмітити ініціацію. Просто ідеально: вбивство колишнього себе, блукання потойбіччям, укладання проклятої угоди, перше перетворення. Навіть інтимна сцена з дівчиною-відьмою лягає в цей контекст прощання з дитинним. І руйнування образу-ікони батька — теж.
Задумка світу напрочуд цікава, і його рівно стільки, скільки треба. Історія, міфологія, легенди, магія, конфлікти серед характерників — все чітко. Місцями мені навіть здавалося, що я знаю, які саме матеріали і фольклорні розвідки читав автор, коли робив дослідження ;) Але є одна цікавинка, яка мені найбільше сподобалася. Це характерницькі дуби-автовідповідачі. Серйозно, це бомба!
Загалом, враження дуже позитивні. Безпрограшна рекомендація людині, яка ніколи не читала українського фентезі. Якби я ставила оціночки, то це було б 4.5/5.
P.S. Поки мій улюблений персонаж — Пилип. Побачимо, як там буде у "Тенетах війни".
А мій альтернативний відгук для "Світу Фентезі" тут.
Коментарі
Дописати коментар