343. Павло Дерев'янко "Аркан вовків"

#цундокубінґо #цундокубінґо_2019

"Аркан вовків" став тим українським фентезі, яке вистрілило у 2019 році. Його вподобали навіть ті букблоґери, які фентезі не надто жалують. Я абсолютно ненавмисне дотягнула читання цього роману аж до 2020 року, мала його з самого Книжкового Арсеналу, де відбулися перші презентації. Але це дало можливість поспостерігати за реакцією української читацької аудиторії, яка сприйняла твір досить тепло.

У рамках підбиття підсумків 2019 року для фентезійного фестивалю "Аль Мор" я спробувала поміркувати, чому так. Моє пояснення банальне, але, як мені здається, популярність "Аркану вовків" є цілком закономірним явищем.

Українське фентезі, як і інша українська сучасна література, стало інтенсивно розвиватися з часів Майдану. У 2018 році "Лазарус" Світлани Тараторіної став справжнім вибухом. "Українське фентезі може бути дорослим, захопливим і серйозним! — волало в головах приголомшених читачів. — А головне — якісно написаним". Тож усі майбутні проекти українського фентезі одразу вхопили підвищену рамку очікувань і більшу увагу. "Дім Химер" випустив одразу три книжки темного фентезі: "Аркан вовків", "Степовий бог" і "Знак Єви". Але саме перша з них охопила широкі маси.

Чому так? Люди хочуть бачити в жанрі щось "своє". Ми вже знаємо, що таке американське фентезі, що таке британське фентезі, що таке російське фентезі і що таке польське фентезі (не Сапковським єдиним, звісно, але його одного вистачає для репрезентативності). Однак що таке українське фентезі? Анотація "Аркану вовків" пообіцяла саме те, чого хотіла аудиторія, — фентезі, яке базується на альтернативній українській історії, на козацькому міфі та українській міфології. Ідеальна комбінація і без шароварщини.

Фентезі не обмежує себе жодними рамками, тим паче сучасне, але фентезі постало як жанр, який працює з фольклорним матеріалом, яке створює на цій базі щось нове, водночас впізнаване і незвичайне. Можна писати про драконів і вампірів, можна писати про магічні школи, однак аудиторія хоче перевірити, чи може українське фентезі запропонувати щось унікальне, щось, що буде мати наліпку "українське" і водночас йтиме у ногу з часом.

Савка, Ярема, Гнат, Северин, Пилип

У цьому плані "Аркан вовків" виправдовує всі очікування. За сюжетом, джура Северин готується стати характерником і вступити до Сірого ордену, що є спеціальною військовою службою, яка захищає Гетьманщину. Сила характерників — від демона Ґаада, з яким охочі підписують контракт. В обмін на душу та вічне прокляття характерник отримує здатність перекидатися на вовка, фізичну невразливість та інколи спеціальний талант. Тоді воїн або войовниця (Орден приймає як чоловіків, так і жінок) складають присягу своїй державі і стають на службу до одного з куренів. Після призначення Северин знайомиться зі своїми побратимами для першої місії: Пилипом Олефіром, Яремою Яровим, Савкою Деригорою і Гнатом Бойком. Цікаво, що персонажів дібрано так, що вони походять з різних регіонів і з різних станів, але через те, що Орден активно діє по всій Україні (я так думаю), вони не відчувають між собою великої різниці, окрім різниці в характерах.

З фабульної точки зору, "Аркан вовків" — це класична історія про перетворення хлопця на чоловіка. Судіть самі: є ініціація, є такі ж зелені брати по зброї, є низка спільних випробувань та внутрішня боротьба — і зрештою мудрішання. Інша річ, що розказано це небанально і з урахуванням альтернативної української історії. Тут хочеться особливо відмітити ініціацію. Просто ідеально: вбивство колишнього себе, блукання потойбіччям, укладання проклятої угоди, перше перетворення. Навіть інтимна сцена з дівчиною-відьмою лягає в цей контекст прощання з дитинним. І руйнування образу-ікони батька — теж.

Задумка світу напрочуд цікава, і його рівно стільки, скільки треба. Історія, міфологія, легенди, магія, конфлікти серед характерників — все чітко. Місцями мені навіть здавалося, що я знаю, які саме матеріали і фольклорні розвідки читав автор, коли робив дослідження ;) Але є одна цікавинка, яка мені найбільше сподобалася. Це характерницькі дуби-автовідповідачі. Серйозно, це бомба!

Загалом, враження дуже позитивні. Безпрограшна рекомендація людині, яка ніколи не читала українського фентезі. Якби я ставила оціночки, то це було б 4.5/5.

P.S. Поки мій улюблений персонаж — Пилип. Побачимо, як там буде у "Тенетах війни".

А мій альтернативний відгук для "Світу Фентезі" тут.