351. Андерс Бйоркелід "Зла зима" (Оповідь про кровних #1)

Якщо чесно, я була вкрай здивована побачити фентезі у видавництві "Книги 21". Не думала, що це їхнє. І, чесно кажучи, з того, як книжка розійшлася, а точніше не розійшлася по українській читацькій спільноті, видно, що вони не зовсім знали, що з нею робити. Але я люблю експерименти, тому ще торік замовила цю книжку, хоча й прочитала тільки зараз. Зате під морози.

"Зла зима" — це шведське підліткове фентезі із використанням скандинавської міфології, я б навіть сказала, що воно темне. За сюжетом, у близнят Суньї і Вульфа гине внаслідок атаки таємничих чоловіків батько, і вони намагаються втекти від його нападників та розплутати клубок таємниць, які він по собі лишив. А загадок тут чимало: чому вішальники на них полюють, хто такі Кровні, чому впала Імперія і чим загрожує страшна Холоднеча.

Найбільшою перевагою цієї книжки є світобудова та моторошненька атмосфера безжальних морозів, галок-шпигунів та чоловіків і чудовиськ, що чигають у темряві ночі. І я маю віддати автору належне за те, як він розкручував історію, майже в японському стилі. Американське фентезі нас привчило сприймати жанр як одну нескінченну пригоду, де неможливо обійтися без сильних емоцій та динаміки. Порівняно з цим, "Зла зима" майже не має сутичок чи прагнень втрапити у велику халепу. Головні герої живуть простим фермерським життям і не бажають нічого іншого. Вони щасливі в тому, що мають майже телепатичний зв'язок між собою, щасливі вчитися нового в свого батька і поратися по господарству. Але таке, здавалося б, спокійне будення повне тріщин. У селі до їхнього батька ставляться, як до пана, мешкають вони відлюдниками і зовсім не схожі на інших людей. Пророцтво ветте, якого вони випадково впіймали, сигналізує про те, що далі станеться щось, що змінить цей устрій. Але що може взагалі статися? Близнята ніби і пливуть за течією непростої для них долі, але вони налаштовані вистояти до кінця.

Тут немає складної магічної системи. Чарівне максимально приземлене, щось, що для простих людей не більше, ніж забобон чи казка. Деякі володарі надприродних здібностей, як пані Гори чи Майя, мешкають неподалік від звичайних поселень і надають свої послуги людям в обмін на продукти й товари. Інші ж тримаються лише своїх невеликих общин, як мисливці-гірди. Кровні — це колись мешканці могутньої Імперії та власники древнього знання. Але їхня земля обітована назавжди втрачена. А з руїн Імперії знову простягає свої крижані мацаки Холоднеча...

Я так до кінця і не змогла визначитися, чи те, що текст накиданий, неначе мазками, — це так задумано чи випадково? (Чи переклад?) Подекуди бракувало якоїсь ускладненості, подекуди це мало сенс. Та що я для себе виписала — це зміна особи, від якої ведеться оповідь. Можна оповідати від трьох осіб: першої (я / ми), другої (ти/ви) чи третьої (він/вона/вони). Найчастіше у фентезі використовується третя, оскільки вона дозволяє ширше описувати світ, у янг-едалті — перша особа однини. "Зла зима" цікава тим, що починається текст доволі заплутано: "ми"/"вони". Ніби оповідач не може визначитися, чи він — це близнята з вище згаданим телепатичним зв'язком, чи хтось сторонній. Та з розвитком сюжету виокремлюється голос Суньї — "я", і ми вже бачимо події з її точки зору. Одна з причин, чому я хочу прочитати наступну книжку, — щоб подивитися, як далі автор вибудовує цей момент. Чи зміниться голос оповідача на голос Вульфа? До речі, схожу фішку з близнятами і змінами осіб можна побачити в повісті "The Black Tides of Heaven" Джей Вай Янга.

Що ж до героїв, близнята або двійники  — це доволі старий троп, хоч і не так часто він використовується. Це переважно хлопчик і дівчинка, дві сутності, які схожі, але разом з тим протилежні. Мені сподобалося, як вибудовувалася їхня особиста історія: одне ціле - різкий розрив - усвідомлення своєї індивідуальності - формування нового цілого зі збереженням самості. Судячи з анотації "Вогненосців" (чи як друга частина правильно перекладається?), це був лише перший етап їхнього дорослішання. І тут хочеться помріяти, що вона все ж вийде українською.  Не скажу, що "Зла зима" стала моєю найулюбленішою книжкою, але вона точно розбурхала уяву. Холодне, темне, химерне й небанальне читання. І нарешті пророцтво застосовано вдало!

P.S. Не зовсім зрозуміла сенс суперобкладинки, оскільки малюнок на обкладинці такий самий.