Про любовні романи

Учора на Читомо вийшов матеріал про читачів, які брешуть про прочитане. Чи то про кількість прочитаного, чи то про те, що вони читають.

Доволі хороші спостереження, переважно з усім погоджуюся. І в розрізі цього хотілося б поговорити про любовні романи.

Не скажу, що я великий фан любовних романів, але інколи хочеться чогось такого для розрядки. І коли я кажу, що зневажливо ставлюся до любовних романів, я маю на увазі чергові історії з крінжовими анотаціями на кшталт: "Він був багатий граф, а вона — проста служниця. Але пристрать штовхнула їх в обійми одне одного, коли він дізнався, що наречена йому зраджує" чи "Вона давно не бачила Ігоря. Колись вона була в нього таємно закохана і тепер має змогу дати хід цим стосункам. Але колишній Сергій хоче повернути її. Кого ж обрати: велике перше кохання чи вже відомого комфортного хлопця?" (Шукайте каталог КСД для інших прикладів).

Разом з тим я не від того, щоб почитати фанфіки з улюбленим пейрінгом, шьоджьо-манґу з красивими героями чи подивитися романтичну дорамку. Ромкоми взагалі люблю у будь-якому вигляді. Окремо стоїть фентезійний янг-едалт, який повниться подібними сюжетами, але це інша історія.

Нещодавно у ФБ-спільноті NaNoWriMo було велике обговорення, чому люди так зневажливо ставляться до авторів любовних романів, навіть якщо це найуспішніший літературний жанр. Зі здивуванням дізналася для себе й інші пояснення. Наприклад, що любовні романи пропагують токсичні нездорові стосунки або виховують у дівчат нереалістичні очікування. І таке дійсно є. Мені пригадалася анотація одного роману з каталогу КСД: дівчину видають заміж за хлопця, який їй не подобається, якого вона мало знає, і вона тікає з весілля (між іншим, це сучасні часи). Але кінець анотації просто вбиває: "Чи зможе наречений наздогнати героїню [і зробити її своєю дружиною]?" Проте це лише верхівка айсбергу. Багато ж є сюжетів про те, де чоловік відверто знущається з жінки, але що ви, це "любов".

Подібна писанина створює настільки погану репутацію жанру, що навіть ті любовні романи, які написані гарно в усіх сенсах цього слова, затято відхрещуються від позначки "любовний". “Ні, це романи з любовною лінією, але не любовні, ви що?”

Власне, тому я надаю перевагу іншій жанровій літературі. Якщо є яскрава любовна лінія, то ура, я тільки за. Річ у тім, що саме в літературі — якщо зараз ми на секундочку забудемо про фанфіки, хоча до них теж вищі вимоги — мені замало лише любовної історії. Так, великий акцент на кохання — це нормально, але кохання не має бути лише заради кохання. Текст має говорити про щось більше. Це може бути, на перший погляд, щось незначне або щось глобальне. Скажімо, героїня намагається переосмислити своє життя, знайти своє місце в світі, і тут зустрічає хлопця, в якого закохується. Цей новий досвід і спілкування допомагає їй зрозуміти, хто вона така і чого вона прагне. Ніби нічого такого, але, якщо письменник всеохопно змалює своїх героїв, не покладаючись лише на любовну лінію, то може вийти лялечка.

Або взяти, до прикладу, ромкоми (романтичні комедії). Їхня фішка в тому, що вони засобами комедійного розкривають не лише любовні стосунки, а й багато інших аспектів звичайного людського життя: дружба, добросусідство, робоча етика і т.д. Мене абсолютно закохав у себе роман Жіля Леґардіньє "Остерігайтеся котів" (Vivat), хоча ви ніколи не побачите на ньому позначку "любовний роман".

Варто зазначити, що багато авторів розуміють, що писати лише любовну історію уже не достатньо. І вони намагаються вписувати туди різні сучасні соціальні питання: фемінізм (сильна жінка), аб'юз, расизм, булінг, шеймінг зовнішності тощо. Проте далеко не всім вдається це реалізувати. І це відбувається тому, що автори додають ці теми заради галочки, тому, що це модно, і щоб збільшити значимість своїх текстів, а не тому, що їм справді кортить їх розкрити. От і виходить: головна героїня, в якої є якась "трендова" проблема, зустрічає хлопця, в них починається роман — і проблема героїні вирішується без особливого її проговорення або абсолютно забувається.

Фактично, автор втрачає цікавість до всього іншого, щойно починається любовні любощі. Йому цікавіше писати поцілунки, побачення, суперечки, ревнощі і т.д., аніж займатися всебічним розкриттям героїв. Ситуацію частково може рятувати екзотичний антураж (історичний, фентезійний, сучасна індустрія: акторська, модельна, бізнесова тощо), але ми з вами знаємо, що декорації не здатні витягнути погану історію. Я часто бачу цей ефект у корейських дорамах: після восьмої серії сценарист перекреслює унікальні характеристики сюжету і починає сипати шаблонами дешевого мила, а всього серій 16-20 зазвичай. Тотальна журба.

Повертаючись до матеріалу Читомо: чому люди стигматизують читачів любовних романів і відповідно чому читачі любовних романів приховують, що вони їх читають? Безперечно, через ту саму погану репутацію жанру. Люди — соціальні істоти, і ніхто при здорову глузді не буде з гордістю кричати направо й наліво: "Я читаю любовні романи, вкусіть мене тепер!" Звісно, вигідніше сказати, що ти прочитав якусь розумну книжку, адже ми хочемо подобатися іншим, а не ставати предметом насмішок.
Однак тут теж треба розуміти: якщо людина читає винятково трешові любовні романи і це не якась тимчасова фаза (наприклад, у людини стрес чи депресія), ось це вже викликає питання, як мінімум, до смаку цієї людини.

Зараз сама собі заперечу і скажу, що ми все ж маємо припинити соромитися того, що ми читаємо, і бути чесними, перш за все, з собою. Для цього потрібно інтроспектива, чому ми читаємо ті чи інші книжки. (Адекватні) Любовні романи? Романи з яскравими любовними лініями? Романтичні фанфіки? Окей, я цим насолоджуюсь, коли хочу прочитати щось добре і світле, повірити в щасливий кінець. Зрештою, для позначення саме таких ситуацій з'явився вираз guilty pleasure. Навряд чи таку книжку поставиш у ряд тих, які змінили твоє життя, але вони точно можуть зробити його приємнішим і життєрадіснішим. Або навіть позбавити від стресу, допомогти зняти інтелектуальну напругу. У цьому немає нічого поганого насправді. Головне — відділяти хороші історії від токсичних та відверто поганих. Як і в будь-якому жанрі, зрештою.

А ви читаєте любовні романи?