363. His Redemption by Quirky Quinn

Хештег ромфантна муть, яку я можу стравити лише англійською.

Реклама на Фейсбуці змусила мене прочитати початок, і я ж із тих, хто не може не дочитати, навіть якщо сюжет котиться в прірву.

Найбільша проблема в тому, що в мене закінчилися фанфіки за ГП. А "Його спокута" починається приблизно так, як мої улюблені ангстові тропи. Азалія, головна героя, страждає від знущань у домі зграї перевертнів, бо її батьки були зрадниками, і мріє після випуску зі школи втекти до міста людей, де зможе жити нормально. Але Ліам, син альфи і майбутній альфа, на свій 17-й день народження виявляє, що Азалія — суджена йому пара.

Варто сказати, що все могло піти набагато гірше. Наприклад, Ліам би одразу накинувся на Азалію, і ми б поринули в глибини Столькгольмського синдрому. На щастя, ні. Ліам буквально випихає Азалію зі зграї, даючи їй трохи грошей, бо він добрий (не пишу в лапках тільки тому, що він реально більш-менш адекватний), і відмовляється від уз між ними.

Основна дія розпочинається через три роки, коли Ліам, тепер альфа, і Азалія знову зустрічаються й відновлюють узи. Далі йдуть класичні танці омегавьорсу. Хоча це, певно, найневинніший омегавьорс в моєму житті попри те, що одна сцена зґвалтування таки є, як і кілька поганеньких еротичних сцен, які я прогортала. Повеселило, що певні "вульгарні" слова зацензурено: пе**с, розкі*****ця і т.д.

З одного боку, стосунки між аб'юзером і жертвою мене напружують у ромфанті. Так-так, з усіх у зграї Ліам ставився до Азалії не найгірше. Але й не можна сказати, що випускав можливість на неї нагримати. А коли на тендітну й відверто слабку як фізично, так і морально дівчинку гримає таке одоробло, це не може не лякати. З іншого боку, Ліам виріс і став "нормальним пацаном": все ще супермаскулінний, але співчутливий і розуміючий, і головне, усвідомлює й соромиться того, що знущався з Азалії й ігнорував, коли це робили інші. Ліам — точно не найгірший персонаж в цьому сюжеті. З іншого-іншого боку, Азалії не дають можливості попрацювати над своєю травмою. Її кидають в ці стосунки абсолютно беззахисною. Вона фактично damsel-in-distress, хоча якимсь чином має бути класною Луною-королевою зграї. У мене очі на лоба полізли, коли прокинулась її вовчиця і сказала, що її перший дар — це дар... прощення. Воооу. Поганий хід, щоб виправдати те, як Азалія швидко всіх пробачає і йде назустріч тим, кого мала б ненавидіти чи/та боятися.

Письмо. Рівня типового романтичного фанфіка, але постійні повтори сцен були зайвими. Рада, що такого рівня тексти лишаються в електронці й не марнують папір.

Плюси

+ Не найгірший ромфант в моєму житті.

+ Найневинніший омегавьорс, який я читала.

+ Більш-менш адекватний любовний інтерес. Принаймні він старається.

Мінуси

- Зайві повтори діалогів і сцен, наче авторка спеціально розтягує розділи.

- Сумнівний розвиток стосунків героїні з хлопцем, який з неї знущався, але спишемо це на омегавьорс.

- Дар прощення вибісив.