378. Олекса Стороженко "Марко Проклятий"

Збірка історій, які базуються на фольклорі. Чільне місце серед них посідає "Марко Проклятий" — оповідь про козака, який вбив своїх матір та сестру і через те був змушений тинятися по світу з важкою торбою в руках. А в тій торбі — голови вбитих, які не дають йому спочинку. І доти він не знатиме спокою, поки не зробить від щирого серця стільки добрих вчинків, щоби спокутувати провину. (А ще тут був інцест). Щодня Марко змушений помирати в страшних муках і оживати знову.

Насправді в цій концепції прекрасне все, і схожі макабричні історії про прокляте безсмертне життя ми зустрічаємо в культурах різних народів. Олекса Стороженко вплітає Марка в добу козацького протистояння лихій католицькій шляхті. Сам сюжет мені загалом зайшов, хоча не можу сказати, що я велика прихильниця такого викладу історії, але найбільше мені сподобався момент із козаком Кривоносом із острова Зміїного, який був по-звірячому лютий і насолоджувався катуваннями ворогів. В одній сцені Марко застерігає його, що той може дуже пошкодувати про свою поведінку, адже бачить в ньому себе.

Повість недописана, але є кінець, написаний іншим автором. Якщо чесно, там аж занадто, висловлюючись сучасною мовою, гейтспічу проти всіх, тому носом трохи покрутила.

Також у книзі є кілька оповідань з чортами, відьмами та іншими дивами. Усі вони добрі, але найбільше сподобалось оповідання реалістичне "Вуси", яке присвячене Пантелеймну Кулішу. Реготала, як навіжена! Звідкись взялося відчуття, що я цю історію вже десь чула, як і ту, що в "Голці", проте ніяк не можу зрозуміти, де саме. Упевнена, що Стороженка до цього не читала, хоча все може бути. Мо, й забула.