Не мала часу вам сказати, але до кінця травня я таки встигла дослухати "Ритм війни" — четверту частину "Хроніків Буресвітла" Брендона Сандерсона. 57,5 годин аудіокнижки. Це було щооось!
✔️ "Ритм війни" — це книжка Навані, її час сяяти. 💫
✔️ Також це книжка про окупацію. 🥲
✔️ Каладін помирав, помирав, помер і воскрес.💪
✔️ До слова, той самий 108 розділ, про який всі говорять, був прекрасний, я плакала.
✔️ "Ритм війни" — більш балакальна книжка, ніж попередні. Багато уваги присвячено психологічним травмам персонажів. З одного боку, це трішки знуджує і сповільнює читання, з іншого, інакшим "Ритм війни" годі уявити. Мій рейтинг все одно 5/5.
✔️Едолін — єдиний промінчик світла в цій депресивній темряві. Уперше за всі частини вболівала за нього у всіх розділах.
✔️ Автор серйозно взявся за розвиток технологій і науки в цій частині. Буде цікаво зануритися в ці розділи детальніше при перечитуванні, коли вийде український переклад.
✔️ Я в захваті від того, що ми знову і знову поверталися до ночі вбивства Елокара, до початку першої частини серії. Ми підходили до цього дууууже здалеку, але воно було того варте.
✔️"Ритм війни" залишає нас з призначеним часом для фінального двобою, який має визначити долю цієї нескінченної війни. Я заінтригована.
Едолін/Шаллан: *волає*
— Про мене, то з тебе досить вправна злодійка... — почав він.
— У-у, не смій.
— ...тому що ти вкрала моє серце.
Цейво, Каладіне, ти там тримайся, нову руку завжди можна відростити
— Принаймні ти не розбив фабріал, — сказала Сил. — Як би дивно це не звучало, набагато простіше роздобути тобі нову руку, ніж новий пристрій.
Сил + моральна підтримка 80-го левела
— Знову? 🧚
— Ти кудись поспішаєш, чи що? — спитав Каладін.
— Мені просто нуднувато.
— Якщо хочеш, можу в іншу стіну врізатися.
— Тільки якщо пообіцяєш, що зробиш це кумедно.
— Га? Хочеш, аби я зламав собі більше пальців?
— Ні. — Вона шугнула довкруж нього, наче смужка світла. — Зламані руки не кумедні. Спробуй іншу частину тіла. Кумедну якусь.
— Навіть уявляти не буду, як на це спромогтися, — відказав він, — і повернуся до роботи.
— І як довго ми будемо страждати цим безумовно некумедним врізанням?
— Очевидно, доки не припинимо врізатися.
Ми в тебе віримо, Каладіне!
Вони послали по неї. По Леді Болю. Вона відбере в мене розум. Прошу, Променистий. Захисти мене.
Сил зависла поруч.
— Що? — спитала вона.
Він опустив руку. Втома напосідала все дужче.
Але сьогодні він не міг дозволити собі піддатися втомі. Він мусив бути Каладіном Буреблагословенним. Каладін Буреблагословенний бився хай там що.
— Нам знадобиться краща зброя, — сказав він. — І хутко.
Принижуй його повністю
Рутар: А-а-а, якась жінка вказує нам, як воювати! Далінар пише! Цей світ зійшов на пси!
Ясна: *холодно* Дотепнику.
Дотепник: Бачу, ти сходиш заздрістю до тих, хто краще від тебе володіє чоловічими мистецтвами, Рутаре. Згоден, тобі не завадили б уроки, як бути чоловіком, однак присутні в кімнаті для тебе занадто просунуті. Дай покличу тобі в наставники євнуха, і коли досягнеш його рівня, ми продовжимо розмову.
Ясна: Дотепнику, принижуй його повністю.
Дотепник: Я тут балакав з твоїми дітьми, Рутаре. Ні, це навіть не жарт. Реліс, Іванар. Так, я їх знаю. Я знаю багато чого. Чи не хотів би ти пояснити королеві, як насправді Іванар зламав руку минулого місяця? Скажи, ти б'єш своїх дітей тому, що ти садист, чи тому, що ти боягуз, і вони єдині, хто не насмілиться дати відсіч? Чи... А-а, от дурний Дотепник. Тут же все і зразу, чи не так?
Рутар: Та як ти смієш?!
(Рутару гаплик)
Книжка без спойлерів — це кіт у мішку? 🤔
— Та коли цей пес вгледів дракона й зачув розкотисте величання, він дещо усвідомив. Сьогодні він зіткнувся з тим, ким, сам цього не знаючи, він завжди хотів бути. Сьогодні він уздрів досконалість — і постав перед метою. Відсьогодні нічого іншого більше не важило.
— Він збирався стати драконом.
— Підказка, — прошепотіла Дизайн Каладіну, — це неможливо. Пес не може стати драконом.
— Дизайн! — накинувся на неї Дотепник. — Що я тобі казав про псування фіналів оповідок?!
— Щось дурнувате, то я вже забула, — відказала вона, і її візерунок виткнувся назовні, наче розквітла квітка.
— Не псуй мені оповідки!
— Яка тупість. Оповідка дуже довга. Він має почути фінал, щоб зрозуміти, чи варто слухати її повністю.
— Це так не працює, — сказав Дотепник. — Потрібна драма. Саспенс. Подив.
— Подив-шмодив. Він має отримати інформацію, продукт добрий чи ні, до того, як просити його зануритися. А на базарі ти б хотів, щоб тебе так здивували? О ні, купити конкретну їжу не можна. Віднеси лантух додому, розріж його й вже опісля дізнаєшся, що саме ти купив. Драма! Саспенс!
Мистецтво фіналів
— Що це за фінал такий? — обурився Каладін. — Той пес вирішив, що він невдаха?
— Фінали — це ціле мистецтво, — гордовито мовив Дотепник. — Точне й беззаперечне мистецтво, мостовику. Так, такий тут фінал.
Каладіне, ти витримаєш
— Ти казав, що стане тільки гірше.
— Так, стане, — відповів Дотепник, — однак затим стане краще. Потім знову стане гірше. Потім — краще. Таке життя, і я не брехатиму, буцім, щодня буде безхмарно. Але сонце знову вийде, а це зовсім інша річ. Ось правда. Обіцяю тобі, Каладіне: ти відчуєш знову тепло.
Коментарі
Дописати коментар