439. Люсі-Мод Монтгомері "Енн із Зелених Дахів"

 ⭐ 5-зіркове затишне читання, від якого ви будете реготати на всю хату.

На заквітчаному острові Принца Едварда, на віддаленій фермі, живуть брат і сестра Метью та Марілла. А що вже вони в літах, то вирішили взяти на підмогу хлопчика з сиротинця. От тільки замість хлопця до них приїхала руденька фантазерка Енн, яка навигадує вам тисячі химер й забалакає кого хочеш. Не вертати ж дитя назад? Та і з нею значно веселіше! 

"Але якщо в тебе піднесені думки, то їх і треба висловлювати піднесеними словами, правда?"

Люсі-Мод Монтгомері — майстерна письменниця. Її текст фантастичний від початку і до кінця. Прекрасні пейзажі, яскраві й живі герої, а головне — очуднення світу, в якому ставок Баррі перетворюється на Озеро Осяйних Вод, а смерековий ліс стає Лісом Привидів.

Головну героїню Енн неможливо не любити. Вона викликає в тебе усмішку на кожній сторінці. Чи то своїми фантазіями про дерева й сукенки, чи то драматичними випадами, коли вона в "безодні розпуки", чи то театральними вибаченнями на колінах, чи то постійними халепами, в які вона раз по раз втрапляє.

Забавляє і те, як вона всю книжку ігнорує існування Гілберта через те, що на початку він її трохи подражнив. Реальна образа на кілька років!!!

"Мені теж дарували букет, але я презирливо відмовилася. Я не можу сказати, хто дарував, бо присяглася, що ніколи в житті ім'я цієї людини не осквернить моїх уст".

Чудові портрети дорослих. Метью — максимальний інтроверт, мовчазний і людобоязкий, особливо йому важко з протилежною статтю. Однак в ньому Енн одразу віднаходить рідну душу, і їхні стосунки дуже теплі і милі. Саме Метью втішає Енн, вислуховує її історії та відстоює право на гарненькі сукенки. Як потім зазначає Енн, рідних душ набагато більше, ніж можна було б припустити.

"А рідні душі трапляються частіше, ніж я звикла собі гадати. І це просто чудово бачити, що їх у світі так багато".

Марілла бере на себе роль виховательки і намагається бути строгою з Енн. Вона ніколи не мала дітей і не бажає, щоб дівчинка повсякчас переймалася нісенітницями, але, як каже авторка, жінка не без гумору, а тому вибрики Енн її в глибині душі веселять. Кумедно читати, як вона намагається зберігати серйозний вигляд, коли насправді їй хочеться сміятися.

Стосунки Метью й Марілли просто чудові, особливо як Марілла розуміє всі мовчазні погляди Метью. Я з цього моменту реготала на всю кімнату:

"Боже правий, вона тут живе всього три тижні, а в мене таке відчуття, ніби вона була завжди. Я вже не уявляю дому без неї. Метью, не дивися на мене так, мовляв, "я ж тобі казав"! Це й у жінки неприємна риса, а в чоловіка — і поготів. Я готова визнати: так, я тішуся, що дала згоду лишити її в нас, і вона мені дедалі більше подобається, але не треба повсякчас на цьому наголошувати, Метью Катберте".

Перша частина оповідає про дитинство Енн та її підліткові роки. Далі вона вже буде зовсім дорослою, аж сама сльозу пустила. 😭

"Тепер я розумію, що це найгірше, коли стаєш дорослою — те, чого тобі так хочеться в дитинстві, уже й на половину так не тішить, коли його отримуєш".

Одним словом, прекрасний текст і прекрасний переклад Анни Вовченко (вона ж зробила новий переклад "Емми" Джейн Остін). Існує кілька українських видань "Енн", у мене той, що від "Урбіно", 100% рекомендую. 👍