Комікс #8. "Токійські месники". Томи 1-12

Настав той час, коли назбиралось достатньо томів, щоб сісти читати «Токійських месників»!

Хоча це все ще менше половини.

Люблю троп «виправити минуле», тому не могла пройти повз і цієї історії. 

20+-річний невдаха Такемічі дізнається, що його дівчину зі школи Хіну вбили в сутичці банд. Разом з тим він потрапляє під потяг і переноситься в шкільні роки, коли трава була зеленішою, а сам він був одним із типових показушних хуліганів. Однак саме в той період його життя і піде коту під хвіст.

Навідавшись до Хіни, він перетинається з її молодшим братом Наото, потиск руки якого і спричиняє ці стрибки в часі. Тепер разом із дорослим Наото-поліцейським вони мають зупинити вбивство Хіни, змінивши минуле. А це буде непросто, адже Такемічі доведеться потрапити в саме серце небезпечної банди байкерів Томан...

Це хороша, хоч і не надзвичайна шьоненна історія, яка тримається не на лозіці, а на нескінченній інтризі та нарутотерапії.

Такемічі — на перший погляд, хлюпик, і великих бійцівських здібностей не має. Його основна сила — у жаданні йти до кінця і переконувати інших, набагато небезпечніших учасників банд. Проте там, де треба, він прийме удар. Чесно кажучи, в реалі він вже не мав би всіх зубів і печінки з такими темпами, як його гамселять :) 

Увагу читача заворожує основна місія героя — не дати Томану перетворитися на кровожерливих бандюків. Спершу здається, що рішення досить просте, але що більше Такемічі змінює минуле і вирішує різні конфлікти, то більше розуміє, що проти нього грає дуже складний і хитрий супротивник.

Аби зруйнувати його плани, Такемічі й самом треба набути влади в Томані.

На момент 12-го тому ми маємо навіть конкретне обличчя цього супротивника — хоча не факт, що це теж не червоний оселедець. Але до Кісакі дотягнутися поки зась. Хай як Такемічі крутиться, той все одно опиняється у виграші.

Тому дуже цікаво, як герой з цієї авантюри виплутається.

Моє чинне припущення, що в цій грі грає ще один часовий мандрівник. Або це дуже заплутаний ефект метелика.

У підсумку:

Сюжет - 5/5
Логіка - 2/5
Персонажі - 4/5
Малюнок - 4/5

Кілька думок про переклад «Токійських месників» (без зазирань в оригінал).

Читалось загалом легко і видно, що перекладачка працювала з адаптацією під молодіжну мову.

Але не завжди (видно тобто).

Місцями текст ну дуже літературний. Я не уявляю собі підлітка-байкера, який вигукує або навіть думає слово «достоту».

Не знаю, хто до цього доклався, редактор чи перекладач, але хотілося б у мові хуліганів більше хуліганства.😉

І це той випадок, де замість «трясця» можна було б написати «бляха» чи бодай «срань»/«гівно» (що є цілком прямим перекладом слова kuso). 

Це мені трохи нагадало випадок із «Приспаним принцом»: нормально підлітки між собою розмовляють, а потім чомусь вигукують «пробі». 

У таких сценаріях захоплююся перекладачами, яким «вулична» мова дається легко. Вони роблять це так натхненно і вигадливо, наче окремий вид поезії 😭