Про презентацію «Летиції Кур'яти» в Чернігові

▫️Прийшло дуже багато людей і пес авторки 🔥 Наша маленька книгарня «Є» на таке не розрахована.))

▫️Фан факт: модераторкою була колишня учениця Віри Курико, в якої вона викладала колись у школі українську мову (як і Летиція).

▫️Авторка каже, що має репортажистську профдеформацію — може писати про тих людей, яких знає. Тому всі герої книжки з когось списані, а її знайомі навіть можуть впізнати, з кого саме :)

▫️Через це трохи боялася, що після виходу книжки не лишиться ні друзів, ні родини )))

▫️Один чоловік-військовий надіслав авторці листа, що після прочитання книжки нарешті зрозумів свою доньку і визнав, що був дурним, бо не дзвонив їй 5 років. Після книжки він їй подзвонив 🥰

▫️Авторці завжди хотілося прочитати книжку про Чернігів, а не Київ чи Львів. Тому довелося написати самій ))))

▫️Захоплюється поетом Миколою Холодним, який є прототипом поета з Остра, і підбиває Едуарда Андрющенка написати про нього книжку. Або ж доведеться писати про нього самій))

▫️Колись проводила екскурсію по Чернігову про нещасливе кохання поетів. У книзі є така історія про Миколу Вінграновського, який написав один із найкращих своїх віршів у Чернігові після того, як йому розбили серце.

▫️Чернігів — ідеальне місто, щоб в ньому тобі розбили серце і переживати тут сердечні страждання ))

▫️Для авторки, яка росла в маленькому селі на прикордонні, ознакою існування було друковане слово — книжки і газети. Якщо щось не написане, його не існує. Тому Летиція постійно занотовує щось в блокнотику, ніби підтверджуючи, що ось я є.

▫️Свої перші гроші заробляла в дитинстві, ведучи в газеті колонку любовних порад, які списувала з «Космополітена»))

▫️Рушниця справді була. Також авторка каже, що книга — це той простір, де ти можеш когось врятувати, незалежно від того, як було насправді, і жінка, в яку стріляли, таки щасливо добіжить до лісу.

▫️Летиція — не інфантильна, а по-дитинному грайлива. Її вигадки — це мова щирості, те, що вона не може сказати напряму.

▫️«Летиція» — своєрідна терапія і підсумок певного періоду життя. Війна стала новою реальністю і ти її мусиш приймати і будувати себе в ній. Авторка каже, що свого роду боїться кінця війни, адже вся її діяльність з юності зав'язана навколо неї. Один учасник Другої світової сказав, що в день, коли проголосили кінець війни, він не відчував радості. Це був момент, коли він озирнувся і побачив, що місто ніби мертве і вже багато кого нема. Було важко уявляти, що буде далі і де в цьому будеш ти.

▫️«Летицію-2» авторка не обіцяє і віднікується. Але хтозна-хтозна)))

▫️Презентація була така душевна (чи то пак душна), що одна дівчина аж зомліла. (Не хвилюйтесь, з нею все гаразд). І на тому був сигнал, що захід варто завершувати)))