464. Богдан Журавель «Букурія. Історія одного плавання»

Книжка, в якій кожне врятоване життя — це гепі-енд. Книжка, в якій вболіваєш, щоб кожен герой залишився живим.

Богдан Журавель — військовий медик-хірург, який пішов на службу 2022 року. Описані події — осінь 2023-го — страшні, несправедливі, і герої проходять через них із чорним гумором і психікою, яка тримається на чесному слові та привидах побратимів, які розповідають філософські байки та бородаті анекдоти.

Історії, розказані Журавлем, варіюються від небезпек виконання завдань до звичайної рутинної роботи, якою, виявляється, не варто нехтувати. Автор переповідає кумедну історію про те, що вони не маркували назви склянок із розчинами, бо і так знали, що в них було. Коли ж прийшов хлопчина та отримав пігулку знеболювального, то взяв і запив її хлоркою.

«Хлопчина вивчив урок, що не варто пити з підозрілої тари підозрілий вміст. А ми вивчили, що солдат — таке створіння, що і в тилу відшукає, де врізати дуба».

У книзі багато прикладної інформації з медичної точки зору: які травми найчастіше отримують військові, які препарати виявляються найнеобхіднішими, після яких уражень найчастіше солдат виживає або ні, як війна впливає на психіку, в яких умовах доводиться працювати і т.д. Навіть вибір евакуаційної машини має значення.

Медик — важлива одиниця, яка не має права марно геройствувати. Вороги і так люблять цілитися по евакуаційних машинах та пунктах, а медичних кадрів ніколи не буває достатньо.

Водночас багато розказано про людей, різних типажів, яких можна зустріти. Про те, як вони переживають втрати і як продовжують жити. Як тримається зв'язок з цивільним світом. Є і розділ про те, як самоволка буквально врятувала кохання.

Є трішки смішного і про психологію війни, наприклад, страшилки про українських військових-садистів, які відрізають кінцівки цивільним і збиткуються з них. Автор з чорним гумором міркує, це ж як так треба примудритися, щоб це здійснити, і які б інструменти й навички для цього знадобилися б. У підсумку для чистої роботи такому маніяку це обійдеться недешево!

«На війні смієшся завжди, навіть коли темніє в очах, бо потім можна вже й не встигнути».

Але, напевно, головне, що лякає, як в цьому світі допустима така несправедливість і як приймати цю реальність й продовжувати рухатися вперед. Як попри все триматися й виконувати свою роботу. Не давати гніву, що сидить в тобі, знищити себе.

Одним словом, раджу звернути увагу на цю книжку. Але читайте її при світлі дня бажано))

Сподіваюсь, що всі розказані і не розказані в ній герої повернуться додому живими. Бо врешті-решт це те, що найбільше важить.

«Я слухав це й мимоволі розтікався в посмішці. Живий. Наш чувак живий. Хіба треба ще щось в цьому житті для хорошого настрою?»