468. Емі Гармон "Що знає вітер"

Подорож у часі — є
Боротьба за незалежність Ірландії — є
Цитування Єйтса — є
Ірландські міфи — є

Невеличка книжка про любов романтичну і любов до Ірландії.

Сучасна американська письменниця Енн Ґаллагер уперше мандрує в Ірландію, щоб розвіяти порох свого дідуся Оїна, який там народився і виріс та який передав онуці захоплення ірландською спадщиною. Від Оїна їй лишилися старі фотокартки та щоденник Томаса Сміта, який описує події Великоднього повстання та подальшої боротьби за незалежність. Діставшись озера Лох-Ґіл, Енн не просто виконує волю Оїна: вона опиняється там, де і мала б опинитися, як Оїн їй і натякав. А саме — в минулому. Адже недарма на одній із фотокарток її прабабуся так схожа на неї саму ;)

На початку роману Оїн каже Енн: "Пиши книжку не про боротьбу, пиши книжку про любов". І це частково так і виходить. Енн потрапляє в минуле, де прикидається своєю прабабусею. Вона природно прикипає душею до ще маленького Оїна, який вважає її своєю зниклою матір'ю. А також закохується в доброчесного лікаря Томаса Сміта.

Любовна лінія розгортається на фоні боротьби за незалежність Ірландії. Ні Енн, ні Томас не є активними учасниками, але вони знайомі з Майклом Коллінзом, а це, друзі мої, постать рівня Степана Бандери. Місцями я починала сумніватися, що книжка насправді не про нього. Знаєте, наче оці слова Оїна про написання книжки про любов були хитрим трюком, щоб не дати нам зрозуміти, що справжній герой історії — Майкл Коллінз. Авторка досить цікаво розкриває його характер: що він думав про Ірландію, як йому боліло через внутрішні чвари, як він сміливо ховався від англійців на видноті і як любив своїх друзів. Трохи втрачена можливість підкреслити, що він думав про ірландську мову, але й у тексті він названий англонізованим варіантом Michael Collins, а не Mícheál Ó Coileáin.

Одним словом, дякую, пані авторко, Майкла Коллінза ви мені продали. Я, як і Енн, страждала, від знання, що далі буде срака.

Лінія кохання Енн та Томаса елегантно накладається на міф про Нів та Ойшіна, який нам охоче переповідають в тексті. Якщо Енн знову увійде в озеро, чи зможе вона повернутися назад, чи зворотний шлях закриється назавжди? Який час відміряно закоханим? Чесно, кінець мене заспокоїв і втішив, бо я вже думала, це буде щось гірко-солодке, а виявилося, дуже навіть щасливе. Не все ж має закінчуватися, як у міфах ;)

Томас Сміт — чудовий персонаж, і я підтримую закоханість в нього Енн. Не лише тому, що він добра й порядна людина — хоча це теж важливо, нам так рідко тепер пропонують такі типажі Т_Т Цікава і його передісторія: розрив між національною ідентичністю та пам'яттю про вітчима-англійця, який дав йому чимало можливостей і виростив, як власного сина. Фактично, Томас використовує свою "англійську" ідентичність, щоб уникати облав й перевірок та допомагати ірландському опору. І не тільки ідентичність, треба сказати, а й успадковані статки.

Хоча авторка повністю американська, вона пов'язана з Ірландією сімейною історією: її прадідусь народився того самого року, що й Макл Коллінз, був залучений до місцевого Ірландського республіканського братства, а потім за наполяганнями батьків емігрував до США. Її прапрабусю звали Енн Ґаллагер, тому частково роман можна трактувати як self-insert ))

Історія вийшла душевна й тепла, хоча, звісно, зважаючи на долю Майкла Коллінза, гіркувата. Я точно можу рекомендувати.

P.S. Мені було стільки рочків, коли я дізналася, що ім'я Eoin може читатися не тільки як Овен, а і як Оїн.